Кодеин Purple Drank Оренбург

Але, братани, я вчора таке прикольне пригода підкидав. Закладки, бошки, марки – все було на висоті!

Так от, зранку я прокинувся з таким кіром життєвим, що аж бридко. Цілий тиждень здер від праці на одній сигареті, але цього разу вирішив змінити ситуацію. Їду на виставку мистецтв, а там буде все, що треба – море коноплі, зелья та забагато бомби. Ідея перебувати у стані відруба була просто неймовірна.

Вдягся я круто – кепка, величезні сонцезахисні окуляри та широка рубашка з написом "Наркоман комік". Так, братишка, вдягнувся, як справжній бородатий наркоман.

Прибув на виставку, і вже одразу почув, що тут буде вечірка на повну катушку. Заходжу всередину і бачу – вся толпа ще з дірками в тілі від вечірніх пригод. Тут і марки, і бошки, і закладки – краснісінько гуляють попарно. Ну, подумав я собі, треба розшевелити людей, щоб голову закружило від забави. Підійшов до локації зі сміхом і почав уліткувати незнайомців.

Один тип таки виглядав як наркоман. Одягнутий в білі штани, які зовсім не прикривали його нижню половину, та в червону рубашку з піратським черепом. Людилося, що він вмер від недостатку сонця. Але, як я зрозумів згодом, це був лише його стиль одягу.

- Вітаю, мій друже! – закричав я з усього горла. – Ти тут, щоб попарити свою голову сміхом?

Тип поковиркався та відповів:

- Привіт, мандрівнику сміху! Точно, що саме роблю. А ти? Звідки прийшов, цей аматор веселощів?

А я йому:

- Так-то тільки завітав з мого підвідомого світу. Мене звуть наркоман комік, і я всюди, де весело.

Тут наш ведучий оголосив, що починається сценка, в якій головними героями будуть мистецтво та марихуана. Щоб привернути увагу, я взяв сигарету та запалив її. Вважаю це таким своєрідним символом вибуху сміху. У руках у мене пливла гаряча кава, яку я посипав коноплею. Запаривсь вона, шо бошки летіли в розлогім сюжеті. Це був мій шоу! Усі з задоволенням дивилися.

Після вистави я зійшов з сцени і спробував закінчити свою закладку. Але тут на мене наскакує хлопець зі стайлішними та кривулями бровами.

- А як тобі наша вистава, нарко-клоуне? – кинув мені він. – Ти її зісрал на всю аудиторію!

А я засварив його:

- Що ти шеймишся, чувак? Я входив у роль наркомана коміка і робив свою справу. Це крута справа, зрозуміло?

Такі справи, братани, бувають з нашими справами. Ще наслідки бувають. Ось цей хлопець, наркодилер, гасив мені божевільну перемогу над репутацією. Просто фарбував мене в світлий колір. Щось типу: "Дивіться, як цей нарко-клоун залишився без роботи!"

Але я не здався. Пішов до нього і склав йому гортань на пішість. Недільник-то він втримався. Закинув пару фраз про те, як він хороший репродуктивний орган і може показати себе на всіх сторонах. Опинився його кайф: "О, наркоман комік, поціновує тілесні насолоди моїх вистав!". Чудово, сміх на сцені протягом 10 хвилин. А потім я відчепив його штани та попросив віншувати мені мою репутацію.

Він злагодився, і ми знову повернулися на виставку, де всі сиділи, шо відрублені та мундирні від мого шоу. Продовжили знов шеймити, але вже з іронією від наших подій. До мене йшла неприцьержена.

- Оце тобі чесний пропозицію, чуваче, – каже вона. – Ми проводимо акцію "Сміх у всіх сферах життя". Давай братимемо у тебе хороші шоу на вулиці, на території виставки. Що скажеш?

І я відповідаю:

- Зате коли я буду робити шеймить, тоді буду спати в отрубі. Давай, гарна пропозиція. Нехай сміх змінює світ.

Таким чином, я зустрів старого знайомого, який мене оцінює. Чули гарну музику, познайомилися з багатьма цікавими людьми. Дуже класно було бути на тій виставці. Адже для мене, як для наркомана коміка, це був справжній наркотик для душі.

Эй, чуваки, с вами наркоман номер один, и сегодня я расскажу вам свою историю, которая началась со закладки афганского кодеина. Это было нечто дикое, сумасшедшее и одновременно магическое - как погружение в нирвану.

Помню, как будто это было только вчера, как я встретил своего бро по жизни, своего лучшего друга по имени Макс. Он был гуру наркотиков, всегда знал, где достать качественную тину и разные закидоны. Вот и тогда, вечером, когда мы сидели на обшарпанных диванах в его грязном подвале, он достал из своего ширинки маленький пакетик с кодом.

Макс подмигнул мне и сказал: "Братишка, это афганский кодеин, лучшего качества. Попробуй, и ты поймешь, что такое топотушки ". Было много вопросов, но я доверял ему, и моя рука взяла пакетик.

Но, как известно, все хорошее когда-нибудь заканчивается. Моя жизнь стала падать на дно, как сорванным парашютом. Я потерял работу, друзей, даже родителей. Макс и я стали заложниками нашей зависимости, нашей тиновой романтики. Но каждый раз, когда я чувствовал тоску и пустоту, я возвращался к коду. Он был моим самым верным спутником, и даже когда я попадал в шаткую ситуацию, он был со мной. Я встретил свою половинку, девушку под ником Сильва. Она была настолько ошеломительна, что сразу стала для меня больше, чем код. Она улыбнулась мне, и я понял, что хочу провести с ней остаток своей жизни, несмотря на все мысли об одном афганском кодеине.

Я рассказал Максу о нашей связи, и он сказал, что понимает меня. Он принял мою решительность бросить этот наркоманский цирк. Сильва - моя опора и поддержка, и я благодарен ей за то, что она верит в меня.

Живите полной жизнью, ищите настоящую радость вместо псевдоприключений. Нет ничего более ценного, чем здоровье и любовь близких людей.

И помните, друзья, каждый может выбрать свою судьбу. Живите мудро и открыто, и тогда ваш путь будет наполнен светом и истинным смыслом.